ВО "Свобода"

ENG

9 травня 2016
"Я повинен захищати Україну, бо це мій обов'язок". Пам'яті Івана Миханюка
"Я повинен захищати Україну, бо це мій обов'язок". Пам'яті Івана Миханюка

5 травня 2016 року минула річниця, коли загинув буковинець, прихильник "Свободи", боєць 3-ї роти 1-го аеромобільного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади Іван (Василь) Миколайович Миханюк. На річницю смерти Івана зібралися всі родичі та односельці, щоб увічнити пам'ятним хрестом мужнього бійця.

Народився Іван Миханюк у селі Рідківці Новоселицького району у багатодітній сім'ї. Як згадує мати бійця Ванда Михайлівна, Іван народився на самі Різдвяні свята: "Сам Бог нам дав таку дитину - мужню, стійку та свідому. Не пам'ятаю, щоб Іван був байдужим до долі когось зі своїх друзів. Він з дитинства усвідомлював, що таке відповідальність, що він - захисник нашої сім'ї. У школі мав стільки друзів, що часом на кожного не вистачало уваги, але всі знали доброту мого сина. Він усе вмів - по господарству поратись, вести бізнес, підтримувати сім'ю. Жодна справа для Івана не була складністю.

А коли почалась війна, він не стримався. Пам'ятаю, лиш починалися новини, Іван нервувався, казав, що його місце не вдома, а там - на Сході. Він готовий був лишити донечку, батьків, бо завжди твердив: "Я повинен захищати Україну, це мій обов'язок. Я там буду захищати ваш спокій". І от… Два місяці від мене приховували, що мій Іван вже в Яворові на підготовці. А коли сусідка сказала, я одразу подзвонила до сина. Довго він мене заспокоював, казав, що все буде добре, що він повернеться, а поки що буде захищати на війні мій спокій. У той день, 5 травня 2015 року, душа в мене була неспокійна. Відчувала, що із синочком щось трапиться. Ми ще розмовляли по телефону, казав, що все добре, що він просто йде на завдання. А вже наступного дня подзвонили інші люди й повідомили, що Івана не стало. Я відчувала, материнське серце чуло біду, але нічого не вдіяло. Так, він мій герой, але Івана немає біля мене і вже ніколи не буде…".

Іван Миханюк
Іван Миханюк

Донька Ангеліна згадує, що напередодні смерти батько телефонував їй. "Ще наказував гарно вдягнутися на весілля, куди я мала йти. А наступного дня я не могла усвідомити, що тата вже немає. Не пам'ятаю, як я пережила цю звістку, та за останній рік тато часто сниться мені. Каже, що він зі мною, завжди".

Свободівець Іван Сторощук ділиться власними спогадами про бійця: "Він був відданим своїй справі. Бойовий дух Іванові прищепили ще зі школи, а згодом і в армії. Вже після армії друг Іван працював в управлінні внутрішніх справ. Завжди залишався відданим патріотом України, не стримувався, якщо знав, що є загроза для рідної землі. Тому й добровільно пішов воювати на Схід.

Для мене цей хлопець залишиться завжди мужньою та щирою людиною, загартованою до бою; захисником та наставником своєї доньки. За життя тут, в Рідківцях, Іван завжди підтримував свободівців у кожній задуманій справі. Казав, що націоналісти повинні бути активними, щоб вороги не змогли потурбувати спокій нашої держави".

Проводжали в останню путь Івана Миханюка всі, хто його знав, небайдужі чернівчани та завжди прихильні односельці. Похорон був надзвичайно важкий, адже хоронити гідного сина, вірного патріота та хорошу людину завжди важко.

Пам'ятник Івану Миханюку
Пам'ятник Івану Миханюку

У селі Рідківці, де народився Іван Миханюк, на його честь назвали одну з вулиць, а також встановили пам'ятну дошку у рідній школі.

Через рік з дня смерти бійця свободівці та рідківчани спільними зусиллями встановили пам'ятник на могилі героя, щоби кожен пам'ятав жертву Івана Миханюка.

"Я йду на війну заради вашого спокою, заради рідної держави", - говорив Іван. Такі чоловіки є прикладом для наступних поколінь! Ми не дамо забути тебе, герою!" - наголосив свободівець Віталій Мельничук.

Ще так багато не зробив у своєму житті Іван Миханюк, та не судилось. За головну справу він поклав власне життя.

Герої не вмирають!

Іванна Капустянська, прес-служба Чернівецької обласної організації ВО "Свобода"