ВО "Свобода"

ENG

9 січня
Волонтери та буковинські свободівці привітали у Чернівецькому військовому госпіталі поранених бійців і вручили їм подарунки
Волонтери та буковинські свободівці привітали у Чернівецькому військовому госпіталі поранених бійців і вручили їм подарунки

Теперішня передріздвяна благочинна підтримка буковинцям, які лікуються у військовому госпіталі, відбулася за ініціативи громадянки Сполучених Штатів Ольга Вестфолл, яка працює капеланом в лікарні Адміністрації Ветеранів м. Атланта та у резерві Військово-Повітряних Сил (ВПС) США. Її сестра Валентина Лис, яка проживає у Чернівцях, журналістка Анна Данилюк як волонтери закупили на кошти мецената солодощі для наших захисників та сформували святкові подарунки. До доброї справи коштами також долучились активісти міської організації ВО "Свобода" й ветерани "Легіону Свободи". Вітаючи наших захисників з Різдвом Христовим, всі щиро дякували бійцям за те, що вони були на передовій, де вирішується доля України, і ціною власного здоров'я берегли наш спокій.

Святий вечір, Різдво Христове, запалена свічка за душі тих, кого вже нема, кутя на столі, запах сіна під столом, коляда… Не кожний має змогу з різних причин сказати в ці дні звичне "Дай, Боже, на рік дочекати…", не кожен дожив до цієї світлої днини, щоб почути сьогодні "Христос ся рождає"… Царство їм Небесне… Наші хлопці на передовій на святвечір та Різдво за родинним столом зможуть бути лише подумки, бо вони виконують священний обов'язок перед Україною ‒ захищають її від московського ворога. Багато з тих, хто повернувся з війни, заліковують рани тіла і душі у військових госпіталях. Тепле слово, міцний потиск руки, очі в очі і мовчазне "Дякую" у лікарняній палаті ‒ найголовніші ліки для зцілення. Бо лікарі роблять свою справу ‒ латають пробиті кулями рани, а всі ми, заради кого вони берегли наш спокій під кулями в окопах, маємо оточити їх увагою і любов'ю.

Американка українського походження Ольга Вестфолл, що працює капеланом в лікарні Адміністрації Ветеранів м. Атланти народилася в Україні, а відтак переїхала до Сполучених Штатів, служила капеланом регулярної Армії і ВПС США. З перших днів війни пані Ольга разом зі своїм чоловіком Клеєм Вестфолл, також військовим американської армії, допомагає спорядженням нашим бійцям на передовій, а також тим, хто отримав на війні поранення і лікується у госпіталях по всій Україні.

Волонтери щиро привітали військових, вручили бійцям, які проходять лікування у військовому госпіталі, подарунки, потиснули міцно їм руки, зробили світлини на пам'ять. У свою чергу розчулені бійці також подякували за увагу до них, теплий візит і розуміння їхніх проблем.

А потім був ще один щемний момент. Заступник головного лікаря госпіталю Сергій Барабаш повідомив про те, що у травматологічному відділенні лежить і чекає на операцію батько загиблого на війні бійця Олександра Боднарюка - Василь Боднарюк з Хотинщини. Коли гості зайшли до палати, де лежить хворий, і стали вітати його, тато мовчки дістав з шухляди портрет загиблого сина і розплакався. А потім крізь сльози сказав, що п"ять місяців шукав сина в зоні АТО після того, як стало відомо, що він загинув. Знайшов свого Сашка лише за результатами експертизи ДНК.

Згорьований батько показав нам листа, адресованого Президенту України Петру Порошенку від бійців особового складу 80-ї аеромобільної бригади, яка захищала Донецький аеропорт і в складі якої воював його син. Лист підписав також командир Валерій Курков та його заступники. Там написано, "що за час виконання завдань в зоні АТО молодший сержант Олександр Боднарюк неодноразово проявляв героїзм, мужність та самопожертву, евакуйовуючи поранених побратимів із зони Донецького аеропорту. Навіть того трагічного дня, коли деякі військовослужбовці відмовлялись виїжджати за пораненими, Олександр, розуміючи, що шансів вижити небагато, поїхав рятувати поранених і героїчно загинув, виконуючи бойове завдання…".

Далі в листі повідомляється, що Олександр Боднарюк указом Президента нагороджений посмертно орденом "За мужність 3 ступеня", але командир і бойові побратими вважають, що герой О. Боднарюк вартий вищої нагороди і просять Президента посприяти цьому. На жаль, прохання бійців і командира досі не почуто.

Здоров'я батька після загибелі сина чимраз погіршується, нині він чекає на операцію, отож несподіваним візитом волонтерів був дуже розчулений. Батькові загиблого на війні сина - Василю Івановичу Боднарюку також вручили подарунок. Та головне для людини, яка втратила сина, - сам візит, спілкування, можливість виговоритись, бути почутим…

Дуже добре, що для доброї справи підтримки наших захисників знайшлися можливості волонтерів та свободівців, знайшлися потрібні слова, між всіма відбувся обмін енергетикою, зроблено добру християнську справу. В ці світлі для людства дні, коли народився Син Божий.

Отож, Христос народився! Славімо його!

Анна Данилюк