ВО "Свобода"

ENG

Сергій Бондарчук
Сергій Бондарчук

Голова Старокостянтинівської районної організації ВО "Свобода", помічник-консультант народного депутата України Ігоря Сабія. Загинув 20 лютого на 53-му році життя під час боїв у Києві внаслідок вогнепального поранення, якого завдав снайпер.

Сергій народився 9 вересня 1961 року у селі Губин Старокостянтинівського району Хмельницької області. Мати Євгенія була вчителькою української мови та літератури, батько Михайло ‒ ветеринарним лікарем.

Після навчання у школі в рідному селі поїхав здобувати вищу освіту у Кам'янець-Подільський педагогічний інститут. З молодих років любив історію, багато читав, кохався у спорті й залучав інших до здорового способу життя.

Три семестри був бійцем факультетського будівельного загону імені С.П. Корольова, один ‒ інститутського СБЗ "Смотрич-82". Захоплювався музикою, любив художню літературу, спорт.

В університеті познайомився з майбутньою дружиною ‒ студенткою філологічного факультету Тетяною.

"Ми прожили так, як молодята в медовий місяць. Я чекаю його, я не можу змиритися з тим, що беззбройну людину, без каски і бронежилета, яка ніколи не тримала в своїх руках зброї, яка тримала лише ручку і перевіряла дитячі зошити, може вбити снайпер. Мій чоловік виносив поранених. Я впевнена, що це його вибір. Якби він знав, що буде вбитий, він все одно би допомагав людям.

Він був прекрасною і чудовою людиною, був цілим світом, не тільки чоловіком, але і другом, побратимом. Ми з ним разом із молодих років виношували ідею націоналізму. Мій чоловік з 2009-го став керівником міської організації ВО "Свобода". Всі ці роки я була поруч із ним. Допомагала як тільки могла", - згадує дружина героя.

Сергій розпочав педагогічну діяльність у 1983 році в Поповецькій восьмирічній школі Старокостянтинівського району Хмельницької області - викладав фізику та математику.

У 1994‒1996 роках працював в АТ "Україна" села Сахнівці Старокостянтинівського району.

З 1997 року викладав фізику у Старокостянтинівській гімназії Хмельницької області. Став переможцем міського та учасник обласного етапів конкурсу "Вчитель року‒2013" у номінації "Фізика", був координатором Всеукраїнського фізичного конкурсу "Левеня" у місті Старокостянтинові.

"У багатьох серцях гімназистів він посіяв зерна патріотизму, любові до України. Завжди усміхнений, у вишиванці, приваблював до себе людей. Своєю толерантністю завойовував серця. Його "Слава Україні!" було звичним у гімназії і для дітей, і для членів колективу. Серед дорослих вихованців, у яких він був класним керівником, учителем фізики, астрономії, є члени ВО "Свобода", якій у тепер намагаються наслідувати його у боротьбі за процвітання України…", - згадує Тетяна Бондарчук.

Відтак Старокостянтинівська гімназія, в якій пропрацював 22 роки - від заснування, для Сергія - другий дім. Він постійно вдосконалював свою педагогічну майстерність, брав активну участь у виставках педагогічних ідей, розробляв власні методичні посібники, активно впроваджував нові методи роботи, вкладав усю душу в дітей, був серцем педагогічного колективу…

А 3 квітня 1984 року у Сергія й Тетяни народився син Володимир. Родина жила скромно, але в любові.

Енергії Сергія вистачало і на громадсько-політичну діяльність. Він разом із дружиною Тетяною вкладали свої зусилля і в розбудову свободівської організації та зміцненню націоналістичного духу в місті. З 2009 року Сергій очолив Старокостянтинівську "Свободу".

Організовував мітинги, поширював газети, був одним із стовпів українського духу в Старокостянтинові. За його плечима ‒ участь не в одній всеукраїнській акції ‒ помаранчевий Майдан, "Вставай, Україно", Революція Гідності…

Сергій їздив на Майдан з 1 грудня, виривався у столицю, тільки траплялися вихідні чи свята. До нього приєднувалася й Тетяна. Разом із хмельницькою сотнею базувалися у Палаці Свободи. Сергій брав участь у пікетуваннях, чергував на барикадах, не збирався відсиджуватися.

Під час Мирного наступу був у гімназії. Та коли дізнався про серйозне ушкодження ніг одного з товаришів, зірвався з місця й поїхав у Київ. Дружині, яка теж рвалася у бій, відмовив на підставі наказу керівника Хмельницької обласної організації ВО "Свобода" Ігора Сабія.

"З'являються нові й нові свідки тих трагічних подій 20 лютого 2014 року в Києві. Всі, хто бачив Сергія в останні години і хвилини його життя, в один голос заявляють: "Ваш чоловік - Герой".

Лікарі, які надавали чоловікові першу медичну допомогу в Жовтневому палаці, говорять, що він був важко поранений. Йому заборонили рухатися, дали знеболювальне, а він намагався встати та повернутися на передову, наполягав: "Я не можу лежати. Мені потрібно на передову. Я повинен винести поранених хлопців".

Смертельно поранений, закривавлений, він думав про поранених побратимів, рвався на передову", - говорить Тетяна Бондарчук.

Сергій Бондарчук у рідній гімнації
Сергій Бондарчук у рідній гімнації

Наступного дня в старшокласників фізика - перші уроки. Ніхто не прогуляв. Учні прийшли до класу улюбленого вчителя Сергія Бондарчука і два уроки сиділи мовчки. Були зосередженими, спокійними і дуже сумними.

Син Героя Володимир каже, що батько був не просто вчителем фізики, а вчителем усього на світі. І дійсно, учні любили слухати не лише його лекції, а й розповіді про Майдан, про українську історію.

Родина Бондарчуків за агітацією
Родина Бондарчуків за агітацією

Сергій Бондарчук був другим батьком для багатьох старокостянтинівських свободівців ‒ для молоді, яку він виховав. Завжди був мотором суспільно-політичного життя міста. Так з 2008 року боровся за встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Старокостянтинові. На диво, у цьому західноукраїнському місті ніколи не було належно вшановано Батька нації. Після загибелі свободівця міська рада та жителі міста взялися до розв'язання цієї проблеми. Минуло багато часу, і вже майже за три роки після загибелі Героя Небесної сотні, 26 січня 2017 року пам'ятник Шевченкові у Старокостянтинові врешті було відкрито. Це показовий приклад того, як справа, розпочата Лицарями, дістає продовження вже після закінчення їхнього земного шляху.

А наступного дня після загибелі Сергія Бондарчука Старокостянтинів позбувся боввана Лєніну. Усією громадою взялися за демонтаж одразу після ухвалення рішення міськради.

Наступного дня на похорон прийшло море людей. "Я стільки людей ще ніколи не бачив… Було прощання у гімназії, де працював тато. Протягом трьох годин люди постійним потоком ішли попрощатися з ним. А потім на руках його пронесли близько 6-7 кілометрів на кладовище", - згадує син Героя Володимир.

Посмертно Сергієві було присвоєно звання Героя України та почесного громадянина Старокостянтинова.

17 лютого 2015 року Кам'янець-Подільська міська організація ВО "Свобода" провела урочисте відкриття меморіяльної дошки побратимові-свободівцю, герою Небесної сотні Сергієві Бондарчуку. Дошку встановили на стіні приміщення Кам'янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка, в якому 1978-1983 рр. навчався націоналіст.

2015-го року було відкрито пам'ятник на могилі Сергія Бондарчука у Старокостянтинові. Також на місці, де збирався місцевий Майдан, встановлено пам'ятник Небесній Сотні. На пам'ятнику розміщене фото Сергія Бондарчука.

Його ім'ям названо одну з вулиць у Старокостянтинові, відкрито пам'ятні дошки на будівлі Старокостянтинівської гімназії, де працював пан Сергій, та на його будинку. Також меморіальну дошку відкрито на половецькій загальноосвітній школі, де починав свій шлях педагога Сергій Бондарчук.

Пам'ять про чесну й чисту людину, гідну наслідування, бережуть на Поділлі. Йому присвячують першість з легкої атлетики та парад вишиванок у місті.

Справа про вбивство Сергія Бондарчука та ще 38 майданівців досі в суді. Головний обвинувачений ‒ командир підрозділу "Беркуту" Дмитро Садовник, якому дали втекти від відповідальності.

Фільм про Сергія Бондарчука: youtu.be.